logo prof

Коли закон не встигає за реальністю

За інформацією Міністерства соціальної політики України, фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах грудня 2015 року у розрахунку на місяць в середньому на одну особу становив у нашій країні 2493 грн (з урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб – 2658 грн), для дітей віком до 6 років – 2418 грн, для дітей віком від 6 до 18 років – 2951 грн, для працездатних осіб – 2594 грн (з урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб – 2878 грн), для осіб, які втратили працездатність,– 2060 грн.

При цьому для всіх вище вказаних категорій населення фактичний розмір прожиткового мінімуму у грудні дещо збільшився у порівнянні з попереднім місяцем 2015 року, чого, на жаль, не можна сказати про офіційні показники того ж прожиткового мінімуму, встановлені у законодавчому порядку. Так, до самого кінця минулого року вони залишились незмінними – на тому ж рівні, якого було досягнуто ще за кілька місяців до того – у вересні. Як наслідок, все це автоматично призвело до ще більшого, ніж раніше, відставання такого базового державного соціального стандарту, яким є у нашій країні прожитковий мінімум, від реальних цифр.

Зокрема, офіційний законодавчо встановлений прожитковий мінімум у розрахунку в середньому на одну особу у грудні 2015 року виявився штучно заниженим у порівнянні з фактичним розміром цього стандарту, розрахованим у Міністерстві соціальної політики з урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб, на 1328 грн. або на 99,8%. Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, прописаний у законі, на кінець минулого року «не дотягував» до факту на 1251 грн. або на 107,2%, для дітей віком від 6 до 18 років – на 1496 грн. або на 102,8%, для працездатних осіб – на 1500 грн. або на 108,9%, для осіб, які втратили працездатність, – на 986 грн. або на 91,8%.

При цьому, як зазначають спеціалісти ФПУ, згідно з розрахунками за узгодженою сторонами роботодавців та профспілок формулою, фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у цінах грудня 2015 року, скоригований на суму обов’язкових платежів, був ще більшим, ніж нарахували у Міністерстві соцполітики, – він становив 3116 грн., що на 1738 грн. або на 126,1% перевищувало офіційно встановлений стандарт.

Незважаючи на такі розбіжності у показниках базового соціального стандарту, так би мовити, «де-юре» і «де-факто», діючий зараз закон про Держбюджет передбачає чергове підвищення прожиткового мінімуму лише з травня поточного року. Та й то підвищення заплановане доволі символічне – тільки на 5,2%, що й близько не відповідає тим диспропорціям, які склались станом на грудень минулого року.

Схоже, що владу, якій ми маємо «завдячувати» за такі соціальні стандарти, зовсім не хвилює, як звести кінці з кінцями людям, для яких єдиним джерелом доходів є мінімальна зарплата або мінімальна пенсія. Нагадаємо, що розміри останніх зараз прив`язані саме до рівня законодавчо встановленого прожиткового мінімуму. Як наслідок, людині, що працює за мінімальну зарплату у 1378 грн. на місяць (і це без врахування податкових утримань з неї) наші можновладці у грудні минулого року пропонували або задовольнятися «лімітом» у 187 грн. на всі інші потреби, крім харчування, або недоїдати. Бо за розрахунками Міністерства соцполітики, людині працездатного віку за цінами грудня 2015 року лише на придбання продуктів харчування за мінімальними нормами потрібно було витрачати левову частку зарплатної «мінімалки» – 1191 грн. на місяць.

Таким чином, залишається лише констатувати, що такий соціальний стандарт, як прожитковий мінімум, сьогодні у своїх законодавчо встановлених розмірах аж ніяк не відповідає своїй назві. Прожити на такий мінімум навіть за міністерськими розрахунками – неможливо.

Виктор БЕЛИК

Добавить комментарий

Защитный код Обновить

Вы здесь: Главная Газета «Вместе профинфо» Полезно знать Коли закон не встигає за реальністю